Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження - страница 2


^ Залежність основних економічних показників від концентрації поголів’я

корів та рівня їх молочної продуктивності в господарствах України

Групи господарств

за концен-трацією корів, гол.

Підгрупи за рівнем річної продук-тивності корів, т

Кількість підпри-ємств

Собівартість 1 т, грн.

Ціна реалізації

1 т молока, грн.

Рівень товарності, %

Рівень

рента-бельності, %

2000

2006

2000

2006

2000

2006

2000

2006

2000

2006

До 50

до 1,2

696

263

1095,2

1576,0

466,9

743,0

54,3

55,4

-55,1

-59,6




1,21-2

511

341

796,5

1138,0

465,6

707,0

58,5

59,8

-40,9

-44,9




2,1-3

257

280

647,4

1034,0

508,0

757,0

63,8

65,0

-22,7

-36,2




3,1-4

68

107

516,9

1015,0

487,6

830,0

62,7

62,5

-7,7

-25,9




більше 4

53

106

564,1

903,0

503,4

838,0

64,7

74,1

-22,7

-22,7

По групі




1585

1622

780,3

878,7

483,2

776,0

59,8

64,6

-37,0

-36,4

51-100

до 1,2

1061

171

1028,8

1305,0

480,0

724,0

55,7

57,4

-51,4

-52,9




1,21-2

693

288

707,5

1137,0

485,6

749,0

63,9

65,2

-31,5

-41,0




2,1-3

255

264

571,9

1001,0

506,9

802,0

67,9

72,4

-13,1

-27,5




3,1-4

42

105

484,3

912,0

517,8

870,0

72,5

75,9

9,4

-14,3




більше 4

34

85

457,7

843,0

553,8

893,0

69,1

80,7

13,8

-7,6

По групі




2085

913

743,9

1004,0

495,3

821,0

63,2

72,1

-31,4

-26,3

........

.........

.........

.....

......

......

......

......

.....

.....

.....

......

Більше 500

до 1,2

139

20

788,0

1017,6

511,4

820,3

68,4

74,7

-31,8

-31,0




1,21-2

202

34

547,7

769,1

531,2

704,9

72,1

77,4

-3,8

-18,4




2,1-3

128

65

425,5

702,4

577,6

758,7

79,4

82,0

32,1

-2,8




3,1-4

58

48

405,2

619,7

630,9

858,4

79,7

83,7

46,8

27,1




більше 4

46

78

356,0

615,8

696,9

932,2

80,1

87,6

84,3

39,8

По групі




573

245

474,3

653,0

596,3

866,6

76,6

84,7

24,7

22,0


За низької концентрації корів (25 голів) майже до рівня продуктивності в 7 тис. кг молока за рік від корови підприємства матимуть лише нульовий рівень рентабельності, за нижчої продуктивності – стають збитковими. З ростом концентрації поголів’я корів до 50 голів зона збитковості настає за річної продуктивності корів до 5 т молока, при концентрації 100 корів – до 4 т, 200 корів – до 3 т, 400 корів – до 2 т і 600-800 корів – до 1,5-1,7 т молока.

В дисертації здійснено аналіз конкурентного середовища на товарному ринку й оцінено інтенсивність конкуренції на регіональному молокопродуктовому ринку. Виявлено, що на ринку молока й молочної продукції Черкаської області концентрація виробництва залишається помірною протягом досліджуваного періоду. Але окремі оцінні коефіцієнти дають можливість визначати, наприклад, ступінь нерівності між лідируючими продавцями товарів на ринку й визначити “кордони” олігополії. Такі підприємства як ВАТ „Канівський маслосирзавод”, ЗАТ „Звенигородський сироробний комбінат”, ЗАТ „Золотоніський маслоробний комбінат” контролюють разом близько 90 % ринку, виступають олігополістами і, звичайно, диктують умови функціонування молокопродуктового ринку, витісняючи з нього менш потужні молокопереробні підприємства регіону. Протягом 2003-2006 рр. в Черкаській області збанкрутували й значно скоротили переробку молока десять з двадцяти молокопереробних підприємств. Індекс Герфіндаля-Хіршмана для ринку сирів складає 3400-3560 пунктів, тобто вище допустимого (1800) і свідчить, що у 2006 році ринок сирів був висококонцентрованим. У 2006 р. коефіцієнт Лінда становив 2,4 пункти, порівняно з 1990 р., зріс у 1,9 раза, що свідчить про значне перевищення частки охоплення ринку сирів лідером порівняно з наступними за ним підприємствами.

Це стосується ВАТ “Канівський маслосирзавод”, який в останні роки виробляє майже 45  загальнообласного обсягу сирів, що дає йому можливість успішно функціонувати за рахунок високого рівня рентабельності твердих сирів на вітчизняних та зарубіжних ринках. Виплачуючи значно вищу ціну за молоко-сировину порівняно з іншими заготівельниками, підприємство без конкуренції закуповує молоко в радіусі, де граничні транспортні витрати не перевищують граничних доходів монопольного впливу на ринок. Вплив цього підприємства на ринок виходить за межі встановлених законодавством норм і вимагає застосування засобів державного регулювання економіки.

В третьому розділі – “Перспективи розвитку ринку молока і молочної продукції та удосконалення його економічного механізму” – визначено параметри ринку молока й молочної продукції, перспективи його розвитку в Україні, обґрунтовано можливості організації ефективного кормовиробництва, окреслено шляхи раціонального використання основного й оборотного капіталу у формуванні пропозиції молока з визначенням мінімальних розмірів відсотків, що необхідно сплатити за користування кредитами протягом терміну окупності нового будівництва, реконструкції або модернізації молочних ферм, розроблено міжгалузевий баланс молокопродуктового підкомплексу.

Тривалий час на ринку молока і молочної продукції виникають проблеми з перевиробництвом або дефіцитом окремих молочних продуктів. Практично всі товаровиробники функціонують нестабільно. Внаслідок нестабільних ринкових цін від цього потерпають як споживачі, так і сільськогосподарські виробники. Якщо великотоварні підприємства завжди мають доступ до ринку, то невеликі – мають на це право за залишковим принципом. При зростанні попиту вони реалізовують продукцію, при звуженому попиті – поступаються в цінах або не продають всієї виробленої продукції.

Для прогнозування кількості виробленого молока необхідно встановити, наскільки зміни його виробництва відповідають потужностям переробних підприємств, і відповідно ступеню задоволення продовольчих потреб населення та експорту. Для цього в дисертації проаналізовано тенденції внутрішнього споживання молочних продуктів населенням країни залежно від їх доходів, витрат на корми тваринам, експортно-імпортних операцій і на цій базі розраховано прогноз місткості ринку молочної продукції. На основі кореляційних рівнянь залежності споживання молочних продуктів від рівня сукупних доходів населення, застосування методів класичної декомпозиції та експоненційного згладжування Холта, розраховано, що у 2015 р. споживання молока і молочних продуктів в розрахунку на 1 жителя становитиме 373,6 кг. Споживання сирів та вершкового масла досягне рівня споживання розвинених країн.

На підвищення ефективності молокопродуктового підкомплексу помітний вплив справляє експорт молочної продукції. Якщо внутрішні потреби молока на близьку перспективу є прогнозованими, то з частиною молочних продуктів для експорту молокопереробні підприємства завжди мають проблеми з реалізацією конкретного виду продукції.

Зменшення ризику молокопереробних підприємств і виробників молока-сировини забезпечує диверсифікація молочних продуктів для потреб експорту. Асортимент виробництва у масштабі країни формується під дією ряду чинників, основними з яких є кількість, якість та структура виробничих потужностей підприємств з переробки молока за існуючим профілем виробничої діяльності. Виробництво нових конкурентоспроможних видів молочної продукції, які користуються попитом на світових ринках, потребують значних інвестицій. Тому широкий асортимент переробленої й реалізованої продукції є похідним від обсягів внутрішнього споживання молочної продукції населенням країни та стабільності експортних ринків. За допомогою кореляційних рівнянь в дисертації розраховані прогнозні показники експорту молочної продукції до 2015 року. Потреби внутрішнього споживання та експорту формують обсяги виробництва молока і молочної продукції на перспективу.

Досягнення високої продуктивності поголів’я корів можливе на основі відновлення раціонального кормовиробництва, що передбачає економію концентрованих кормів за допомогою збільшення у раціонах годівлі тварин кількості значно дешевших зелених і об’ємних кормів високої якості та концентрації обмінної енергії.

Досліджено, що ефективність роботи молочних ферм в ринкових умовах залежить від таких основних чинників: розмірів ферм, технологічних варіантів виробництва, молочної продуктивності корів, середньої їх живої маси, вартості будівництва, реконструкції або їх модернізації, відсоткових ставок за користування кредитами.

Залучення до оптимізаційної схеми показників, де критерієм є мінімальний розмір відсотків, який необхідно сплатити за користування кредитами протягом терміну окупності нового будівництва, реконструкції або модернізації молочних ферм, засвідчило, що ефективними при новому будівництві або реконструкції можуть бути ферми з поголів’ям 750-800 корів і продуктивністю 5,5-6 тис. кг молока за рік, а відсоткова ставка не перевищуватиме 5 %. Будівництво або реконструкція малих та середніх за розміром ферм може бути прийнятим за основу, якщо частину відсотків за користування кредитами компенсуватиме держава.

На ринку молока постійно виникають складні проблеми в економічних взаємовідносинах через існування різних рівнів закупівельних цін. Внаслідок цього окремі групи сільськогосподарських товаровиробників постійно залишаються без прибутків. Цю проблему вирішували за допомогою введення єдиних цін на молоко-сировину законодавчими обмеженнями. До проблем молокозаводів ставилися без належної уваги, не враховуючи значну диверсифікацію виробництва молочних продуктів. Фактично ж з молока виробляється широкий асортимент продуктів, які потребують різного ступеня переробки й витрат ресурсів, у тому числі молока-сировини. Молокозаводи, які модернізувалися або реконструювалися в основному за рахунок зарубіжних інвестицій, інтегрувалися із супермаркетами і зайняли свою ринкову нішу з виробництва найбільш прибуткових молочних продуктів. Решті малопотужних підприємств, що працюють за застарілою технологією, залишається виробництво низькорентабельних молокопродуктів.

У дисертаційній роботі побудована міжгалузева модель молоко-продуктового підкомплексу за балансовою методологією, де наведено по-елементні технологічні витрати на виробництво одиниці кожного з молочних продуктів. Аналіз результатів розрахунків показує, що від структури та цін кінцевої продукції молокозаводів залежить і можлива реалізаційна ціна молока-сировини. Молокопереробні підприємства, в яких масло вершкове в товарній продукції за вартістю складає близько 70 відсотків, спроможні в умовах 2006 р. сплатити за 1 кг молока-сировини лише 0,6-0,8 грн., а в яких цей продукт досягає 10 відсотків – відповідно 1,50-1,80 грн., тобто у 2,4 раза більше. Це вказує на те, що державної підтримки будуть потребувати молокозаводи з переробки масла тваринного, зокрема малої потужності. Потужні підприємства, що виробляють кисломолочну продукцію, тверді сири, сухе знежирене молоко та казеїн, що вже зайняли свою ринкову нішу й практично на цей сегмент інші переробні підприємства не допускають, можуть працювати з високою рентабельністю й при цьому платити значно вищу ціну сільськогосподарським товаровиробникам.


ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено міжсекторний розподіл праці в молочному скотарстві, форми господарювання, інтенсивність конкуренції на регіональному молокопродуктовому ринку, тенденції ефективності виробництва залежно від концентрації поголів’я корів на фермі, виробництва молока-сировини, імпорту-експорту молочних продуктів, рівнів споживання населенням і витрат на корм тваринам тощо, на основі чого змодельовані шляхи підвищення ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу й намічені перспективні напрямки його розвитку до 2015 року.

1. Обґрунтовано підходи до ринкової взаємодії суб’єктів системи “виробництво-переробка-споживання молокопродуктів” і встановлено її вплив на якість продукції та економічний розвиток молокопродуктового під-комплексу, зокрема: асортиментного найбільш рентабельного сегменту ринку кисломолочної продукції, твердих сирів; процесів ціноутворення на різних сегментах ринку; банкрутства дрібних молокозаводів або вимушеної фальсифікації продукції за якістю, асортиментом та цінами; укрупнення підприємств й посилення позицій іноземного капіталу на українському ринку з поглинанням вітчизняних переробних підприємств учасниками альянсів; фінансових можливостей технічного переоснащення молокозаводів.

2. В останні роки, навіть за умови зниження рівня споживання молочних продуктів населенням країни порівняно з фізіологічними нормами або до рівня 1990 р., підприємства з виробництва молока підвищували рентабельність галузі завдяки 30-35 % експорту молочної продукції, що вироблялася молоко-заводами. Переміщення виробництва молока з великотоварних підприємств у дрібні господарства населення з низькою його товарністю створили складні взаємозалежні проблеми щодо якості молока-сировини, посилення ризику через непрогнозованість обсягів експорту на нестабільний зарубіжний ринок, що в кінцевому підсумку негативно впливає на ефективність виробництва й змушує великі підприємства зменшувати економічні ризики шляхом зменшення поголів’я корів.

3. Як у збиткових, так і прибуткових сільськогосподарських підприємствах протягом 1990-2006 рр. при зростанні ціни реалізації молока на 1 % собівартість збільшувалась на 1,06-1,23 %, що є об’єктивним процесом для підприємств, які ефективно використовують досягнення науково-технічного прогресу з оптимальним поєднанням у процесі виробництва землі, капіталу та трудових ресурсів, результатом чого є зростання продуктивності виробничої системи більшою мірою, ніж зростання цін на технологічні ресурси.

4. Незалежно від форм господарювання основним мірилом ефективності виробництва молока є концентрація виробництва й поголів’я в розрахунку на господарство. Зі збільшенням концентрації корів від 50 голів до 500 голів і більше в розрахунку за рік покращуються всі економічні показники діяльності підприємств: зростає річна продуктивність корів, підвищується якість продукції і її товарність, знижується трудомісткість і собівартість виробництва, зростають ціни реалізації молока товаровиробниками і в цілому ефективність галузі.

5. Аналіз динаміки інтенсивності конкуренції на молокопродуктовому ринку Черкаської області за допомогою індексів концентрації ринку Герфіндаля-Хіршмана, коефіцієнтів ентропії, Розенблюта (Холла-Тайдмана) та Лінда дало змогу визначити, що на ринку молокопродуктів наявні чинники, які сприяють розвитку конкуренції, а саме: законодавча основа, сировинна база, виробничі потужності підприємств, попит населення на молочні продукти. У той же час показники дисперсії ринкових сегментів, відносної концентрації та коефіцієнт Лінда вказують на розвиток на ринку регіону олігополістів в особі підприємств з виробництва сирів, які разом контролюють близько 90 % цього сегменту ринку. Це вимагає застосування законодавчих актів державного регулювання ринку.

6. За умови, що темпи розвитку економіки України щорічно до 2015 р. становитимуть 8 %, а річна інфляція – 4 %, сукупні доходи в розрахунку на одного жителя зростуть в 1,5 раза. За допомогою рівнянь, які характеризують залежність споживання молочних продуктів від доходів населення, визначено, що в цілому по Україні у 2015 р. споживатиметься 373,6 кг молока в розрахунку на одного жителя, у тому числі 90,8 кг – молока незбираного, 11,5 – кисломолочної продукції, 10,4 – сирів та 6,2 кг – масла вершкового.

7. За прогнозними розрахунками потреба України на 2015 р. у молочних продуктах у перерахунку на молоко становитиме 22,05 млн. т, з них 17,2 млн. т. складатиме продовольче споживання населення, 2,2 млн. т – корм тваринам і 2,6 млн. т – експорт. Згідно з прогнозом на 2015 р. обсяги виробництва молока дорівнюватимуть 21,8 млн. т, або лише на 1 % менше витратної його частини.

8. Для гарантування одержання прогнозних обсягів виробництва молока та його переробки необхідно забезпечити високу продуктивність корів (понад 4 тис. кг молока від корови за рік) з низькими технологічними витратами, особливо кормів. Оптимізаційні розрахунки раціону годівлі корів було здійснено з одночасним визначенням норм внесення мінеральних добрив, висоти скошування й терміну збирання кукурудзи на силос, землемісткості раціону та сум податків на землю й орендної плати.

9. Обґрунтовано напрямки оптимізації мінімальних розмірів відсотків, які необхідно сплатити за користування кредитами протягом терміну окупності нового будівництва, реконструкції або модернізації молочної ферми. Здійснені на її основі розрахунки показали, що за відносно низького рівня молочної продуктивності корів (4 тис. кг) і кредитної ставки в розмірі 15 % обсяг інвестицій, у тому числі відсотки за користування кредитами, окупляться за 6 років від початку будівництва лише за умови надзвичайно великого розміру ферми (майже 1700 корів). При цьому відсотки за користування кредитами становитимуть майже 60 % від усієї суми кредиту з відсотками. За вищої молочної продуктивності корів (5,5 тис. кг) окупність інвестицій досягається за меншої у 2,2 раза концентрації корів на фермі.

10. За допомогою запропонованої в дисертаційній роботі моделі міжгалузевого балансу молокопродуктового підкомплексу проведені розрахунки щодо встановлення цін на молоко-сировину залежно від обсягів та структури кінцевої продукції. Показано, що молокозаводи, які виробляють в основному кисломолочну продукцію, тверді сири, сухе молоко та казеїн, можуть сплачувати виробникам 1,50-1,80 грн. за 1 кг молока, а молокозаводи, які виробляють понад 70 % масла вершкового – лише 0,6-0,8 гривень. Тому державної підтримки потребують молокозаводи з неефективною на цей час структурою виробництва молочних продуктів.


1376702778016400.html
1376772234167399.html
1376888810007313.html
1377042807133679.html
1377140703294501.html